стряхнути

I стр`яхнути

і стря́хти, -хне; мин. ч. стрях, -стря́хла, стря́хло і стря́хнув, -нула, -нуло; док., розм.

Підсохнути, протряхнути.

II стряхн`ути

-ну́, -не́ш, док., розм.

1) неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь.

2) перех. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін.

3) перех., перен. Вивести зі стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь.